Чи потрібна згода органу опіки та піклування для видачі неповнолітньою особою довіреності на розпорядження належним йому майном?

Вважаю що потрібна. Якщо виходити з того, що довіреність повинна бути видана в тій же ж формі, що і правочин вказаний у довіреності.
Стаття 32. Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років

1. Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право:

1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку).

2. Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

3. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім’я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

{Частина третя статті 32 в редакції Закону № 3201-IV від 15.12.2005}

4. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону.

{Частина четверта статті 32 в редакції Закону № 3201-IV від 15.12.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3234-VI від 19.04.2011}

5. За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права.

Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття.

6. Порядок обмеження цивільної дієздатності неповнолітньої особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

{Стаття 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2620-IV від 02.06.2005}

Ні, не потрібна. Згідно з ч. 1 ст. 1007 ЦКУ довіритель зобов’язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Відповідно до ч.1 ст.244 ЦКУ представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Тобто з указаних норм Закону виходить, що довіреність не є відособленим правовим явищем, а результатом реалізації укладеного договору доручення. Договір доручення відповідно до положень ЦКУ може мати й усну форму, але завжди обумовлює зміст довіреності, її правову ціль та природу. Оскільки договір доручення знаходиться у системі норм ЦКУ, присвячених послугам, а саме представницьким, значить, і юридичним наслідком довіреності може бути лише представництво. Враховуючи це, довіреність не можна вважати правочином, спрямованим на відчуження або заставу майна. Відчуження або застава
майна опосередковуються зовсім іншими договорами, як, наприклад, дарування, купівлі-продажу, іпотеки тощо, які поміщені у відповідні розділи ЦКУ та порядок укладення яких принципово відрізня
ється від видачі довіреності. Довіреність сама по собі не має наслідком перехід права власності на будь-яке майно чи обтяження його іпотекою, у тому числі майно, яке належить дитині.