Задача № 15

У січні 2011 року подружжя Грабовських склало спільний заповіт щодо майна, яке належало їм на праві спільної сумісної власності, на користь громадянина Усупова. В лютому 2011 року один з подружжя Грабовських помер. Спадкоємець Усупов за заповітом звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Нотаріусом у видачі свідоцтва було відмовлено. Чи правомірні дії нотаріуса?

1. Ні, дії нотаріуса були неправомірними. Для обгрунтування цієї позиції необхідно зазначити, що відповідно до ст. 1243 ЦК України у разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до спадкоємців, що зазначені в спільному заповіті. Після смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя. Враховуючи ту обставину, що спадкоємець Усупов за заповітом звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом, нотаріус мав роз’яснити йому підстави та умови прийняття ним спадщини та видачі свідоцтво про право на спадщину на підставі спільного заповіту подружжя та видати йому свідоцтво про право на спадщину на /г частки від усієї спадщини, яка зазначається в спільному заповіті. У разі смерті останнього з подружжя спадкоємець знову має звернутись до нотаріуса для видачі йому свідоцтва про право на спадщину, а саме на іншу половину спадкового майна. Отже, керуючись ст. 49 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус неправомірно відмовив у вчиненні нотаріальної дії, тому що вчинення такої дії суперечить законодавству України. Тому відповідно до ст. 50 ЗУ «Про нотаріат» Усупов має право вимагати у нотаріуса постанову про відмову увчиненні нотаріальної дії, а також оскаржувати до суду відмову у вчиненні нотаріальної дії.

2. Так, дії нотаріуса були правомірними. Для обгрунтування цієї позиції необхідно зазначити, що відповідно до ст. 1243 ЦК України у разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті. Підкреслимо, що за життя дружини або чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту до та після смерті одного з подружжя. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню. Отже, керуючись п. З ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус правомірно відмовив у вчиненні нотаріальної дії, тому що вчинення такої дії суперечить законодавству України.

3. Так, дії нотаріуса були правомірними. Для обґрунтування цієї позиції необхідно зазначити, що відповідно до ст. 1243 ЦК України у разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя.У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті. Підкреслимо, що за життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню. Отже, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус правомірно відмовив у вчиненні нотаріальної дії, тому що вчинення такої дії суперечить законодавству України.

4. Ні, дії нотаріуса були неправомірними. Для обґрунтування цієї позиції необхідно зазначити, що відповідно до ст. 1243 ЦК України у разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя.У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті. Враховуючи ту обставину, що спадкоємець Усупов за заповітом звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом, нотаріус мав роз’яснити йому підстави та умови прийняття ним спадщини та видачі свідоцтво про право на спадщину на підставі спільного заповіту подружжя. Отже, нотаріус мав повідомити Усупову про відкладення вчинення нотаріальної дії у зв’язку з тим, що обставини, на підставі яких відбулося б прийняття спадщини не настали. Відмова у вчиненні нотаріальної дії відповідного нотаріуса не відповідає жодній підставі у відмові у вчиненні такої дії, що передбачені в ст. 49 ЗУ «Про нотаріат».

5. Так, дії нотаріуса були правомірними. Для обґрунтування цієї позиції необхідно зазначити, що відповідно до ст. 1243 ЦК України та Гл. 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті одного з подружжя право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті. Підкреслимо, що за життя дружини або чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту до та після смерті одного з подружжя. В цьому разі нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя, до скасування спільного заповіту за вимогою одного з подружжя. Отже, керуючись п. З ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус правомірно відмовив у вчиненні нотаріальної дії, тому що вчинення такої дії суперечить законодавству України.