Задача № 98

До нотаріуса звернувся громадянин Батрименко у 2005 році, який є спадкоємцем за заповітом, посвідченим того ж року начальником слідчого ізолятора, після смерті громадянина Льовочкіна. Під час перевірки змісту заповіту було виявлено, що заповіт складено заповідачем не при свідках. Які мають бути дії нотаріуса? Як вирішити завдання у випадку, якщо Батрименко звернувся до нотаріуса у 2002 році, коли й було посвідчено заповіт?

1. У випадку, коли заповіт посвідчений у 2005 році, нотаріус має відмовити в прийнятті такого заповіту, тому що він повинен бути складений при свідках відповідно до ч. 7 ст. 1252 ЦК України. У випадку, коли заповіт посвідчений у 2002 році, застосовуємо положення Закону України “Про нотаріат” у відповідній редакції, в якому ч. 11 ст. 40 Закону встановлюється, що посвідчення заповітів і доручень посадовими особами, в тому числі начальником слідчого ізолятора, провадиться з дотриманням вимог чинного законодавства в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Тому порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівняних до нотаріально посвідчених мав здійснюватися відповідно до постанови КМУ від 15 червня 1994 року № 419. Заповіт посвідчений у 2002 році відповідно до вимог ст. 542 ЦК УРСР 1963 року. Але, правила книги шостої ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим кодексом. Тому, нотаріус також має відмовити в прийнятті такого заповіту, тому що він мав бути складений при свідках. Отже, нотаріус має відмовити в прийняті такого заповіту в обох випадках.

2. Відповідно до ч. 1 ст. 1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. Дана норма є диспозитивною, а тому нотаріус у випадку посвідчення заповіту у 2005 році зобов’язаний прийняти такий заповіт. Відповідно до Гл. 10 Р. 2 Порядку вчинення нотаріальних дій при зверненні спадкоємця у зв’язку з відкриттям спадщини нотаріус з’ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Після відповідної перевірки спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої заяви про прийняття спадщини У випадку, коли заповіт посвідчений у 2002 році, застосовуємо положення Закону України “Про нотаріат” у відповідній редакції, в якому зазначається, що заповіт може бути освідчений при свідках на вимогу заповідача (ч. 3 ст. 540 ЦК УРСР). В ЗУ «Про нотаріат» у відповідній редакції станом на 2012 рік встановлюється, що посвідчення заповітів і доручень посадовими особами, в тому числі начальником слідчого ізолятора, провадиться з дотриманням вимог чинного законодавства в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Тому порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівняних до нотаріально посвідчених мав здійснюватися відповідно до постанови КМУ від 15 червня 1994 року № 419. Заповіт посвідчений у 2002 році відповідно до вимог ст. 542 ЦК УРСР 1963 року, яка не зобов’язує уповноважених посадових осіб, начальників слідчого ізолятора посвідчувати заповіт при свідках. Отже, нотаріус має прийняти заяу про відкриття спадщини від Батрименко в обох випадках.

3. У випадку, коли заповіт посвідчений у 2005 році, нотаріус має відмовити в прийнятті такого заповіту, тому що він повинен бути складений при свідках відповідно до ч. 7 ст. 1252 ЦК України. У випадку, коли заповіт посвідчений у 2002 році, застосовуємо положення Закону України “Про нотаріат” у відповідній редакції, в якому ч. 11 ст. 40 Закону встановлюється, що посвідчення заповітів і доручень посадовими особами, в тому числі начальником слідчого ізолятора, провадиться з дотриманням вимог чинного законодавства в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Тому порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівняних до нотаріально посвідчених мав здійснюватися відповідно до постанови КМУ від 15 червня 1994 року № 419. Заповіт посвідчений у 2002 році відповідно до вимог ст. 542 ЦК УРСР 1963 року, яка не зобов’язує уповноважених посадових осіб, начальників слідчого ізолятора посвідчувати заповіт при свідках.

4. Відповідно до Гл. 10 Р. 2 Порядку вчинення нотаріальних дій при зверненні спадкоємця у зв’язку з відкриттям спадщини нотаріус з’ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Після відповідної перевірки спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої заяви про прийняття спадщини. У випадку, коли заповіт посвідчений у 2005 році, нотаріус має відмовити в прийнятті такого заповіту, тому що він повинен бути складений при свідках відповідно до ч. 7 ст. 1252 ЦК України. У випадку, коли заповіт посвідчений у 2002 році, застосовуємо положення Закону України “Про нотаріат” у відповідній редакції, в якому ч. 11 ст. 40 Закону встановлюється, що посвідчення заповітів і доручень посадовими особами, в тому числі начальником слідчого ізолятора, провадиться з дотриманням вимог чинного законодавства в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Тому порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівняних до нотаріально посвідчених мав здійснюватися відповідно до постанови КМУ від 15 червня 1994 року № 419. Заповіт посвідчений у 2002 році відповідно до вимог ст. 542 ЦК УРСР 1963 року, яка також зобов’язує уповноважених посадових осіб, начальників слідчого ізолятора посвідчувати заповіт при свідках. Отже, нотаріус має відмовити в прийняті такого заповіту в обох випадках.

5. Відповідно до Гл. 10 Р. 2 Порядку вчинення нотаріальних дій при зверненні спадкоємця у зв’язку з відкриттям спадщини нотаріус з’ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Після відповідної перевірки спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої заяви про прийняття спадщини. У випадку, коли заповіт посвідчений у 2005 році, нотаріус має прийняти заяву про прийняття спадщини, тому що заповіт не повинен бути складений при свідках відповідно до ч. 7 ст. 1252 ЦК України. У випадку, коли заповіт посвідчений у 2002 році, застосовуємо положення Закону України “Про нотаріат” у відповідній редакції, в якому ч. 11 ст. 40 Закону встановлюється, що посвідчення заповітів і доручень посадовими особами, в тому числі начальником слідчого ізолятора, провадиться з дотриманням вимог чинного законодавства в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Тому порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівняних до нотаріально посвідчених мав здійснюватися відповідно до постанови КМУ від 15 червня 1994 року № 419. Заповіт посвідчений у 2002 році відповідно до вимог ст. 542 ЦК УРСР 1963 року, яка зобов’язує уповноважених посадових осіб, начальників слідчого ізолятора посвідчувати заповіт при свідках. Тому, нотаріус має відмовити у вчиненні такої нотаріальної дії.



Залишити відповідь

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: