Задача № 26

Заповіт було посвідчено на не визначену частку квартири, проте померлому належить ціла квартира. Чи можливо виконати такий заповіт, і чи є він дійсним? Спадкоємець просить постанову про відмову у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на які нормативні джерела має посилатися нотаріус при цьому?

1. Цивільним кодексом України (далі – Кодекс) визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233).
Статтею 1245 Кодексу закріплено, що частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.
Згідно пункту 2 глави 3 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини.
Відповідно до статті 2-1 Закону України «Про нотаріат», контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

2. Відповідно до статті 1222 Цивільного Кодексу України (далі – Кодекс), спадкоємцями заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно статті 1236 Кодексу, заповідач має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов’язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Контроль за дотриманням нотаріусами правил професійної етики та інші повноваження (згідно статті 16 Закону України «Про нотаріат»).

3. Відповідно до статті 1233 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс), заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Статтею 1278 Кодексу закріплено, що частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.
Згідно зі статтею 1223 Кодексу, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені Цивільним Кодексом.

4. Цивільним кодексом України (далі – Кодекс) визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233).
Статтею 1236 Кодексу передбачено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов’язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом (стаття 1245 Кодексу).
Згідно пункту 2 глави 3 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини.
Тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями, а уразі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом згідно вимог статті 1256 Кодексу.
Відповідно до статті 1257 Кодексу нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. За позовом заінтересованої особи суд може визнати заповіт недійсним.

5. Відповідно до статті 1233 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс), заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно статті 1236 Кодексу, чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.
Статтею 1245 Кодексу визначено, що частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.
Статтею 28 Закону України «Про нотаріат» закріплено, що для забезпечення відшкодування заподіяної внаслідок вчиненої нотаріальної приватний нотаріус зобов’язаний до початку зайняття приватною нотаріальною діяльністю укласти договір страхування цивільно-правової відповідальності.



Залишити відповідь

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: