Іспит нотаріусаВ забезпечення кредитного договору, укладеного між банком та Івановим В.А., боржник вирішив передати в іпотеку квартиру, власником якої є він сам, а також його дружина Іванова Т.П., їх сини Іванов О.В. (8 років) та Іванов І.В. (12 років). Які мають бути дії нотаріуса, до якого звернувся Іванов В.А.?
Обґрунтуйте свою відповідь.
1. З умов задачі зрозуміло, що квартира належить Іванову В.А. на праві спільної сумісної власності – спільної власності двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності (ч. 1 ст. 368 ЦК України). Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості, що встановлено ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про іпотеку». Згідно з умовами задачі виділення частки в спільному майні в натурі та її реєстрації як окремого об’єкта права власності не проводилось. Необхідно підкреслити, що відповідно до ст. 18 ЗУ «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла. Отже, нотаріус має відмовити у вчиненні такої нотаріальної дії.
2. Для посвідчення іпотечного договору необхідно надати нотаріусу нотаріально посвідчену згоду дружини Іванова В.А., тому що відповідно до п. З ч. 2 ст. 369 ЦК України, ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Також відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 177 СК України батьки малолітніх дітей не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, тобто договору іпотеки нерухомого майна. Дана норма відображає загальні положення цивільного законодавства, згідно з якими батько або мати дитини є її законними представниками. Керуючись ч. З ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Враховуючи, що батько діє в своїх інтересах як законний представник дітей, а тому посвідчити такий договір не можна. Отже, , нотаріус має відмовити у посвідченні даного правочину на підставі того, що вчинення такої дії суперечить законодавству України (п. 5 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про нотаріат»).
3. Для посвідчення іпотечного договору необхідно надати нотаріусу нотаріально посвідчену згоду дружини Іванова В.А., тому що відповідно до п. З ч. 2 ст. 369 ЦК України, ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Також відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 177 СК України, ч. 2 ст. 720 ЦК України батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, тобто договору іпотеки нерухомого майна. Отже, нотаріус має відмовити у посвідченні даного правочину на підставі того, що вчинення такої дії суперечить законодавству України (п. 5 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про нотаріат»).
4. Нотаріус не може посвідчити такий договір. В першу чергу, для посвідчення іпотечного договору необхідно надати нотаріусу нотаріально посвідчену згоду дружини Іванова В.А., тому що відповідно до п. З ч. 2 ст. 369 ЦК України, ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Також відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 177 СК України батьки малолітніх дітей не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, тобто договору іпотеки нерухомого майна. В свою чергу, співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості (ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про іпотеку»). Згідно з умовами задачі нотаріально посвідченої згоди дружини, згоди органу опіки та піклування не було. Також виділення частки, в спільному майні в натурі та її реєстрації як окремого об’єкта права власності не проводилось. Отже, нотаріус має відмовити у вчиненні такої нотаріальної дії.
5. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека – це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом. Для посвідчення іпотечного договору необхідно надати нотаріусу нотаріально посвідчену згоду дружини Іванова В.А., тому що відповідно до п. З ч. 2 ст. 369 ЦК України, ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. П. 1 ч. 2 ст. 177 СК України встановлює, що батьки малолітніх дітей не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, іпотеки – це вид забезпечення виконання зобов’язання, а не договір, а тому відповідна норма не застосовується в даному випадку. Керуючись тією обставиною, що Іванову В.А. не була надана нотаріально посвідчена згода співвласників про передачу квартири в іпотеку, нотаріус має відмовити у посвідченні даного правочину на підставі того, що не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (п. 2 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про нотаріат»).