Іспит нотаріусаДо приватного нотаріуса звернулося подружжя Петрових з проханням посвідчити спільний заповіт щодо розпорядження майном, яким є квартира, що належить чоловікові на підставі договору дарування та будинок, що належить дружині на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Який у цьому випадку порядок посвідчення заповіту подружжя?
1. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повного цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. У разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті. За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню. У разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя.
2. Законодавством передбачено, що подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. З даної норми вбачається, що подружжя може скласти спільний заповіт не на все майно, яке є у їх власності, а лише на майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Спільна сумісна власність це – майно, придбане подружжям під час шлюбу, якщо інше не передбачено законом або шлюбним договором, а також майно придбане в результаті спільної праці членів сім’ї, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, а отже і предметом заповіту.
3. Відповідно до частини першої статті 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування. Частиною першою статті 1243 Цивільного кодексу України передбачено, що подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. Разом з тим, кожному з подружжю належить майно на праві приватної власності, тому вони повинні скласти заповіт щодо свого майна окремо один від одного.
4. Відповідно до статті 1243 Цивільного кодексу України подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. Згідно зі статтею 368 ЦК України спільною сумісною власністю подружжя є майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом. Але предметом спільного заповіту не може бути особиста приватна власність кожного з подружжя. Зокрема, набуте до шлюбу майно, набуте за час шлюбу майно, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали особисто одному з них.
5. Відповідно до статті 1243 Цивільного кодексу України, подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. У разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті. За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню. У разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя.