Що є інформацією як об’єктом цивільних прав?

Коментарів: 1
  1. Анна

    Згідно ст. 177 ЦК України об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
    Згідно ст. 200 ЦК України, інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб’єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.
    Таке саме визначення поняття інформації містить і однойменний Закон України «Про інформацію».

    У сучасному світі інформація набула товарного характеру і виступає як об’єкт договірних відносин, пов’язаних з її створенням, збиранням, одержанням, зберіганням, використанням, поширенням у різноманітних сферах людської діяльності.
    Однак її товарний характер і комерційна цінність не перетворюють інформацію на річ: інформація не може бути ототожнена з матеріальним носієм, наприклад з рукописом.
    Інформація як нематеріальне благо належить до виключних прав. Матеріальна складова (форма втілення) може бути об’єктом майнових відносин, наприклад відносин власності. Однак режим відносин власності не може бути застосований до самої інформації як немайнової складової цих об’єктів.

    Інформацію як об’єкт цивільного права розглядають у таких проявах:
    – як особисте немайнове благо в комплексі благ, наведених у ст. 201 та Книзі другій ЦКУ;
    – як результат інтелектуальної діяльності, тобто як об’єкт виключно прав, урегульованих у ст. 199 ЦКУ;
    – як інформаційний продукт, ресурс, документ, тобто об’єкт, який може бути інформаційним товаром і предметом будь-яких правочинів, з урахуванням особливостей та специфіки його як особливого об’єкта.

    Особливості інформації як об’єкта цивільних прав:
    1) інформація є благом нематеріальним і не зводиться до свого матеріального носія. Інформація може “пережити” свій матеріальний носій в разі його знищення і залишитись у пам’яті людей, а може, навпаки, втратити значення до моменту знищення матеріального носія чи його зникнення, тобто втратити свою цінність. У цьому контексті виникає потреба у засвідченні відповідності змісту інформації та того, що об’єктивовано на носієві інформації. Цю функцію засвідчення може виконувати нотаріус, автор, центр сертифікації ключів;
    2) інформація є неспоживним благом, не підлягає фізичному зносу. Але підлягає моральному старінню;
    3) ознака поширюваності – інформація підлягає необмеженому тиражуванню;
    4) має різноманітні форми відокремленості від носія інформації. Фіксація може відбуватися в різних формах: письмовій, візуальній, акустичній тощо. Не можна забувати і про можливість існування інформації у найбільш вразливій формі – усній формі, коли ускладнюється її зберігання, використання, передання, збереження в цілісності і навіть розуміння. Зміст інформації не залежить від форми фіксації і способу пред’явлення;
    5) обмеженість доступу до інформації. Існують відкриті інформаційні ресурси, ресурси з обмеженим доступом (державна таємниця), інформаційні ресурси, доступ до яких заборонено обмежувати.

    Стаття 20 Закону України “Про інформацію” поділяє інформацію за порядком доступу на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
    Законодавство передбачає великий масив інформації з обмеженим доступом: комерційна, державна, медична, банківська, нотаріальна, адвокатська таємниця.
    Інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну, таємну та службову інформацію (ст. 21 Закону України “Про інформацію”).
    За ЗУ «Про інформацію» (ст. 23 Закону України “Про інформацію”) інформаційна продукція – матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення потреб суб’єктів інформаційних відносин. Інформаційною послугою є діяльність з надання інформаційної продукції споживачам з метою задоволення їхніх потреб.
    Інформаційна продукція та інформаційні послуги є об’єктами цивільно-правових відносин, що регулюються цивільним законодавством України.

    Інформацію запропоновано класифікувати за видами цивільно-правових відносин, до яких належить той чи інший вид інформації:
    1) інформація, яка є самостійним особливим об’єктом цивільних прав (відомості та інші види інформації, які не належать до двох наступних видів);
    2) інформація як об’єкт виключних прав інтелектуальної власності (твори);
    3) інформація як об’єкт особистих немайнових прав (особисте немайнове благо).

    Отже, інформація як об’єкт цивільних правовідносин являє собою немайнове благо, яке існує в об’єктивній формі у вигляді відомостей про суб’єкта цивільних правовідносин, його діяльність і пов’язані з ним процеси або відображає характеристику й властивості певного об’єкта. За своє правовою природою інформація є подільною, споживною, рухомою категорією, наділеною індивідуально визначеними ознаками речі, і за певних умов може приносити її володільцю дохід. Інформація в уречевленій формі (на папері, перфокарті, магнітній стрічці, електронному носії, електромагнітні поля, звукові хвилі тощо) може виступати об’єктом цивільно-правових договорів щодо передачі у власність, щодо передачі в тимчасове користування, на надання послуг, виконання робіт, а також успадковуватись, виступати як внесок у статут господарського товариства, як самостійний об’єкт захисту порушеного права. Форма фіксації інформації впливає на її оцінку як достовірної, а зафіксована інформація набуває своєрідних речових ознак і виступає як індивідуально визначена, подільна, споживна річ, яка за певних умов може приносити дохід. Загальнодоступна за своїм характером інформація («спільна для всіх») не виступає як об’єкт цивільних прав, оскільки відсутній сенс у необхідності забезпечення доступу до неї. Інформація може виступати як самостійним об’єктом цивільних правовідносин (якщо вона, як правило, задокументована в будь-якій формі), так і акцесорним (у правовідносинах, де неправомірне розголошення інформації спричинило протиправне заподіяння моральної шкоди законним правам та інтересам особи). Інформація з огляду на її поширеність посідає особливе місце в системі цивільних прав. Правовий режим окремих видів інформації визначається спеціальними актами цивільного законодавства, які враховують її особливість та визначають співвідношення публічних і приватних інтересів під час її пошуку, збирання, зберігання, переробки, поширення й використання в різних сферах суспільного життя.

Залишити відповідь

:) :D :( :o 8O :? 8) :lol: :x :P :oops: :cry: :evil: :twisted: :roll: :wink: :!: :?: :idea: :arrow: :| :mrgreen: